В архітектурі будинків були використані елементи класичної грецької архітектури. У монастирях створювалися перші письмові історичні праці, що називалися літописами (запис по роках). Літописання Київської Русі почалося за зразком візантійських хронік.

Береста була дешевим матеріалом – варто було прокип’ятити її у воді, щоб вона стала придатною для письма. Писали на ній писалами – спеціальними металевими стрижнями. За підрахунками вчених, у великих містах Київської Русі близько 10 % населення було грамотним. Писала, воскові таблички, берестяні грамоти. Металеві писала з Київського Подолу.

Наприклад, із Хроніки Малали русичі дізнавалися цікаві оповіді про Троянську війну, про походи Олександра Македонського. Читання Арматола знайомило з історією біблійською, вавилонською, римською https://www.innovationguru.in/betting-on-soccer-basics-for-beginners/ та візантійською. По-перше, світоглядним фундаментом давньоруської культури стає християнство, з яким пов’язаний геоцентризм. Християнство запропонувало нову, дуалістичну картину світу.

Тема. «Наукові знання, освіта та писемність у Стародавньому Китаї. Конфуцій і конфуціанство»

Особливий інтерес у цьому плані становить «софійська абетка», виявлена С. Висоцьким на стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору в Києві. Абетка написана на фресковій штукатурці, містить 27 букв, з яких 23 відповідають грецькому алфавіту, а чотири — Б, Ж, Ш, Щ — слов’янському мовленню. Висоцького, «софійська» абетка відбиває один з перехідних етапів східнослов’янської писемності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви, щоб передати фонетичні особливості слов’янської мови1. Не виключено, що перед дослідником відкрився алфавіт, яким користувалися на Русі ще за часів Аскольда та Діра. Цифри на території Русі зображувались грецькими літерами з різними позначками. Перші берестяні грамоти в Україні знайдені в Звенигороді.

Презентація практичного заняття на тему “Як у Стародавньому Китаї розвивались наукові знання, писемність, освіта”

Перший літописний запис з’явився в 1039 р. Історичні записи вели ченці Києво-Печерського, Видубицького та інших монастирів. Повісті з Візантії, арабські та індійські казки (Троянська війна, Олександрія, 4 індійських царства, “Варлаам та Іоасааф”, останню використав І.Франко для свого твору “Притча про життя”).

Питання походження східнослов’янської писемності досить складне. Тривалий час її виникнення пов’язували з церковною реформою князя Володимира в 988 р. Але писемність на Русі з’явилася значно раніше, чому є переконливі докази. У «Паннонському житії» Константина Філософа (Кирила) ( рр.) повідомляється, що під час поїздки на Хазарію він бачив «Євангеліє» і «Псалтир», написані руськими письменами 858р. На музичній культурі Київської Русі позначився вплив Візантії, звідки прийшла церковна музика, гімнографія, система нотації і запису музики.

За підрахунками вчених, у 13 ст. На території Русі мало бути 130 – 140 тис. Книг декількох сотень найменувань, адже саме такої кількості потребували церкви й монастирі – головні осередки книжності. Їх збереглося два – 1073 і 1076 рр.Перший у назві береже ім’я київського князя Святослава Ярославича, хоч, як зазначають дослідники, замовляв цю книгу його брат – князь Ізяслав. «Ізборник Святослава» розкішно орнаментований мініатюрами, заставками, численними ініціалами.